Важливий аспект підтримання гомеостазу — виведення з організму продуктів, що утворюються внаслідок тканинного обміну. Кінцеві продукти обміну речовин виводяться з організму нирками у водяних розчинах.
Догляд за хворими після оперативних втручань на сечових органах включає всі маніпуляції з догляду за хворими в післяопераційний період: постійний контроль життєво важливих функцій організму — артеріальний тиск, пульс, дихання, діурез, догляд за ротовою порожниною, шкірою тощо.
Особливості догляду за такими хворими залежать від особливостей самих органів. Медична сестра повинна вести ретельний облік кількості рідини, уведеної хворому парентерально й ентерально, а також кількості сечі та її якості. У разі зміни кольору, появи крові в сечі вона зобов'язана негайно повідомити лікареві.
Особливе значення має догляд за зовнішніми статевими органами. Не менше аніж двічі на день їх необхідно мити теплим слабким розчином антисептиків для профілактики висхідної інфекції.
У пацієнтів із захворюваннями органів сечової системи в перед- і післяопераційний періоди може затримуватися сеча. Для виведення сечі із сечового міхура застосовують катетери — медичний інструментарій у вигляді трубки. Катетери поділяють на м'які (гумові або поліхлорвінілові) і металеві, чоловічі й жіночі (мал. 18). Перед катетеризацією сечового міхура катетери стерилізують кип'ятінням. Перед застосуванням промивають дистильованою водою і змащують вазеліном. Зазвичай стерилізують кілька катетерів різних номерів. На стерильний лоток кладуть стерильний катетер, стерильний шприц, вату, беруть лоток ддя сечі. Руки миють теплою водою з милом і щіткою, обробляють спиртом. Статеві органи обмивають теплою водою і протирають розчином риванолу, сулеми (1 : 1000) або іншим антисептиком.
Хворий лежить на спині, ноги напівзігнуті в колінах і розведені. Між ногами ставляють лоток для сечі. Заокруглений кінець гумового катетера тримають стерильним пінцетом, а вільний кінець затискують між IV і V пальцями правої руки. Лікар стає праворуч від хворого, бере його статевий член лівою рукою за головку, дезінфікує, розкриває отвір сечівника і вводить у нього заокруглений кінець катетера, проштовхуючи пінцетом по сечівнику до сечового міхура, статевий член злегка розтягує. У разі перешкоди не треба її долати, а вийняти катетер, запропонувати хворому зробити кілька глибоких вдихів для розслаблення зовнішнього сфінктера сечового міхура і катетеризацію повторити. Якщо увести гумовий катетер у сечовий міхур повторно не вдається, вдаються до катетеризації металевим катетером.
Жінок перед катетеризацією обов'язково підмивають. Медична сестра стає праворуч від хворої, лівою рукою розсовує статеві губи, відшукує отвір сечівника, дезінфікує його, правою рукою вводить катетер до появи сечі.
Катетер рекомендується виймати трохи раніше, аніж сечовий міхур повністю спорожниться від сечі, щоб струмінь сечі після виймання катетера промив сечівник. Після катетеризації катетер промивають теплою водою зі шприца, просушують. Катетеризацію сечового міхура можна завершити промиванням його теплим (38—40 °С) розчином фурациліну або риванолу, іншими антисептиками. У кухоль Есмарха наливають або у шприц Жане набирають 200—300 мл антисептика і вводять у сечовий міхур через катетер. Катетер виймають із сечового міхура. Промивати сечовий міхур бажано декілька разів. У разі тривалого дренування сечового міхура катетерами Пецера чи Померанцева—Фолі медична сестра не менше аніж двічі на добу обробляє статеві органи слабкими розчинами антисептиків, щоб запобігти висхідній інфекції.
Особливо ретельно доглядають за хворими з нетриманням сечі. Сеча роз'їдає шкіру, спричинює виникнення пролежнів, забруднює натільну і постільну білизну. Хворого з нетриманням сечі забезпечують скляним сечоприймачем або гумовим судном. Сечоприймач необхідно мити 3—4 рази на добу і один раз обробляти 0,01 — 0,1 % розчином калію перманганату.
Ходячі хворі з нетриманням сечі користуються сечоприймачем з еластичних матеріалів. Потрібно навчити хворого правильно користуватися сечоприймачем, обробляти його і шкіру. Хворим із нетриманням сечі роз'яснюють необхідність обмеження споживання рідини на ніч.