Підготовка лікаря загальної практики включає необхідність знань із хірургії. Від його поінформованості залежить не лише ефективність роботи кабінету лікаря, відділення стаціонару, а й злагодженість у роботі середнього і молодшого медичного персоналу. У перші 2—4 дні післяопераційного періоду хворі зазвичай перебувають у палаті інтенсивної терапії. Можна стверджувати, що одужання хворого однаковою мірою залежить від вдало виконаної операції та ретельного післяопераційного догляду, особливо у перші години й дні після операції. Від сумлінності, якості та своєчасного догляду залежить не лише одужання хворого, а нерідко і його майбутнє життя. Відтак у цьому розділі підручника висвітлюватимуться основні положення догляду за хірургічними хворими.
Гігієна хірургічних хворих. Хірургічних хворих оглядає лікар у приймальному відділенні хірургічного стаціонару. Залежно від виявленого захворювання і подальшого оперативного втручання (невідкладне чи планове) залежить тип санітарного оброблення хворого. При невідкладних оперативних втручаннях, якщо дозволяє загальний стан хворого, його миють під душем або у ванні. Тяжкохворих обтирають рушником, змоченим водою або розчином антисептика. Після цього збривають волосся у ділянці оперативного втручання. Хворого одягають у лікарняний одяг і супроводжують у відділення або в операційну.
Якщо оперативне втручання планове, хворий сам миється у ванні або під душем, надягає лікарняну білизну, після чого його направляють у хірургічне відділення. Там хворі, які можуть самостійно себе обслуговувати, виконують гігієнічні норми за загальними правилами. Тяжкохворі до оперативного втручання і після нього потребують індивідуального обслуговування й догляду за шкірою, ротовою порожниною, діяльністю системи травлення та сечовиділення. Ротову порожнину прополіскують 4—5 % розчином натрію гідрокарбонату; 0,01—0,1 % калію перманганату або 0,05 % фурациліну. Зуби протирає медична сестра ватним тампоном, змоченим цими самими розчинами. Особливо важливо виконувати ці правила у хворих після шинування щелеп у відділенні щелепно-лицевої хірургії, що зумовлено значним бактеріальним забрудненням ротової порожнини.
У лежачих хворих важливо стежити за чистотою і станом шкіри. При цьому необхідно пам'ятати про можливість появи пролежнів у ділянках кісткових випинань: лопатки, хребет, крижі, п'яти. Ці ділянки потрібно протирати камфорним спиртом, 40—60 % розчином етилового спирту тощо, змінювати положення хворого в ліжку, виконувати лікувальну фізкультуру, масаж, використовувати антикубітальні матраци й круги.
Лежачих хворих медична сестра щодня підмиває водою кімнатної температури, статеві органи висушує рушником.
Постільну білизну міняють щотижня, а в післяопераційний період і частіше залежно від її забруднення.
Харчування хірургічних хворих здійснюють відповідно до норми фізіологічної потреби в харчових речовинах здорової людини. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів у добовому раціоні має становити 1:1:4. Для хворих, що перебувають у стаціонарі, енергетична цінність їжі не повинна перевищувати норми, встановленої для людей, які фізично не працюють. Лікувальне харчування хворих у всіх стаціонарах України проводять відповідно до дієти, в якій показання до призначення диференційовані за основними нозологічними формами захворювань. За встановленою номенклатурою застосовують столи, позначені номерами — від 1 до 15 (табл. 1).
Ентеральне харчування пацієнтів із захворюванням травного тракту, особливо під час підготовки до оперативного втручання, нерідко доповнюють парентеральним. У такому разі внутрішньовенно повільно, краплинно вводять 10—20—40 % розчин глюкози, сольові розчини, білкові гідролізати, амінокислотні суміші, сучасні препарати, вітаміни тощо. Для посилення ефективності парентерального харчування рекомендують анаболічні гормони (ретаболіл, фенаболіл тощо).
У перші дні після оперативного втручання на травному тракті хворих зазвичай повністю забезпечують необхідними поживними речовинами, підгодовуючи парентерально.
При захворюваннях ротової порожнини, язика, нервової системи із знепритомненнями, травматичних ушкодженнях щелеп, глотки, гортані хворих годують через шлунковий зонд. Для цього необхідно взяти тонкий шлунковий зонд із позначками: 30—35 см — стравохід; 40—45 см — шлунок; 50—55 см — дванадцятипала кишка, змащують його гліцерином або рідинним вазеліном. Якщо стан хворого дозволяє, він сідає на стілець. Через нижній носовий хід перпендикулярно до поверхні лиця зонд уводять на 15—17 см, після чого голову хворого нахиляють трохи наперед і зонд уводять до другої позначки. Якщо хворий непритомний, зонд можна ввести через ротову порожнину: вказівним пальцем зонд притискують до задньої стінки глотки, а другою рукою його просовують на потрібну глибину. Після введення зонда обов'язково перевіряють, чи не потрапив він у трахею. Теплу суміш для харчування вводять за допомогою шприца Жане або через лійку невеликими порціями. Зонд закріплюють липким пластиром або шовковим швом. Перед закінченням харчування через зонд уводять воду для його промивання від решток поживної суміші. За погреби таким методом можна годувати хворого впродовж 2—3 тиж.
Якщо порушена прохідність стравоходу (пухлина, опік, травма), для годування хворих накладають гастростому (шлункову норицю).
Через зонд, уведений у шлунок за допомогою гастростоми, протерту теплу їжу вводять 5—8 разів на день порціями по 150—200 мл. Поступово кількість уведеної їжі збільшують до 300—500 мл, а частоту введень можна зменшити. Годувати через гастростому навчають родичів і самого хворого. Через гастростому вводять суміші з молока, вершків, сирих яєць, бульйони, соки зі свіжих фруктів і ягід, розчини глюкози, цукру, вітамінів тощо. Також можна вводити суміші для дитячого харчування.
Навколо зовнішнього отвору шлункової нориці необхідно проводити туалет шкіри, змащувати її пастою Лассара і накладати пов'язку.
Таким чином, годування хірургічних хворих зумовлено насамперед захворюванням, характером оперативного втручання і віком пацієнта. Воно може бути ентеральним, через операційну норицю, парентеральним і комбінованим.
Охорона праці - сестринський персонал - http://labor-safety.org/blog/sestrinskij_personal/1-0-215